Валерій Маркус: Відомий десантник та блогер
Дізнайтеся більше про Валерія Маркуса, відомого як десантник Валєра, який воює на передовій та поділився своїми історіями у книзі «Сліди на дорозі». Дізнайтеся про його думки на блогерство та події на передовій.
Install Tubelator On Chrome
Video Summary & Chapters
No chapters for this video generated yet.
Video Transcript
Один з тих, хто окує цю перемогу на передовій, це Валерій Ананєв, відомий також як Маркус, відомий також як десантник Валєра,
знаменитий блогер, який починаючи від 2014 року показував і розповідав про те, як він воює.
Пізніше ці його історії вилилися в дуже відому в Україні книжку «Сліди на дорозі». І зараз він з нами на зв'язку. Валерію вітаю!
Вітаю! По-перше, не Валєра я, а Валерій.
Валерій, а вас називають так, може ви не чули, за очі десантник Валєра?
Не Валєра ніхто не називає.
За очі, поза очі кажу.
А вас це дратує, так?
Та не дратує, просто Валєра звучить якось на то поруснявому.
Підтримую попереднього оратора.
Валерій, так?
Валерій Маркус це моє прізвище справжнє, тому я не Валерій Анані, відомий як Маркус.
Я Валерій Маркус, відомий як Олег Рананьов.
Ви просто для мене йдете в моїй голові чомусь, Валерій Ананьєв Маркус. Це моя недопрацювання, перепрошую.
Скажіть, будь ласка, а ви зараз займаєтеся оцим блогерством, ну принаймні для себе? Щоб потім це могло щось вилитися.
Я записую невелике відео на хвилину, на дві хвилини, коли є можливість, бо тут особливого часу немає. Ми спимо.
В кращому випадку раз в два дні. Тому коли є можливість, я просто візьму телефон,
щось запишу на хвилину, коли є якась важлива теза, якась сентенція в голові Визріла,
я її запишу, закину в YouTube. Буквально перед ефіром з вами, тут у мене є інтернет,
я закину відос в YouTube на тему, що не можна вести перемовини з терористами,
Бо Росія це саме терористичне утворення
Власне в такому вигляді я закидую
Щось містовне, довге писати
Наразі тут можливості особливо
Вони не мають, бо пальці холодно. Але це нас не засмішує, це нас втішає, бо холод, болото, не класно.
Але ворогу ще гірше. Ми воюємо в обороні, а вони воюють в настрій.
Для них холод, болото, для них це ще гірше. Тому ми за те, щоб ставали ще холодніше, ми все витримуємо.
І це вб'є.
Добре, а де ви знаходите якусь підтримку моральну?
Підтримку моральну. В їх смертях.
Це позитивно, один варіант відповіді. А ви відчуваєте, що ця допомога тилу?
Україна для нас дуже важлива підтримка. Буквально і моральна, і в тому числі матеріальна.
Бо крони закривають дуже часто, це такий розхідний матеріал
і кронами, на жаль, цикаво не застечує, буквально декілька місяців.
Приїхала машина, зібрали люди. І власне, техніка вже працює.
Підтримка людей дуже важлива. Ми розуміємо, для чого.
Ця підтримка у вас, безперечно, є. У мене ще одне таке дивне запитання.
Зараз дуже багато людей скаржаться, що не можуть читати, але інтерес до війни у них все одно залишається.
Ваша книжка «Сліди на дорозі», вона до початку агресії цієї масштабної, я маю на увазі, 24 лютого,
вона фактично була одним з рекордсменів за кількістю продажів в Україні.
У вас є зараз якась інформація стосовно того, збереглася оця підвищена зацікавленість людей?
Можливо, не до паперового варіанту, можливо, до електронного.
Чи зараз ви взагалі цим не цікавитесь?
Чесно, я цим питанням взагалі не займаюсь.
Бо, типу, і воно мене, чесно кажучи, навіть не цікавить.
Але дозволю собі допустити, що, мабуть, зараз, в принципі, з будь-яким бізнесом не дуже добре продажі книги.
Ну, книгарні ж не працюють, і склади, я думаю, також не працюють.
Можливо, деяких з них вже, в принципі, в цьому світі не існує.
А люди, які з моєї сторони займалися відправкою, сайтом, оформленням усіх замовлень,
хтось зараз виводить сім'ї за кордон. Нікого зараз при ділі немає.
