- Tubelator AI
- >
- Videos
- >
- Education
- >
- Історія України 8 клас: Правобережна Україна та Західноукраїнські землі
Історія України 8 клас: Правобережна Україна та Західноукраїнські землі
Детальний урок з історії України 8 класу щодо війн та переселень на правобережній Україні та західноукраїнських землях у другій половині 17 століття. Дізнайтеся про вплив польської влади на освіту, церкву та господарство українського населення.
Install Tubelator On Chrome
Video Summary & Chapters
No chapters for this video generated yet.
Video Transcript
Історія України 8 клас, урок 30, Правобережна Україна та Західноукраїнські землі
Війни, що безупину точилися протягом другої половини 17 століття, спустошили правобережжя.
Проте королівська влада не бажала втрачати родючі землі, сподіваючись завдяки їм відродити колишню велич.
Польський уряд уціляко заохочував переселенців, звільняючи їх на певний час від податків і панщини.
Однак пільги надавалися на стислі терміни, основою господарського життя знову ставала фільварково-панщинна система з примусовою працею та кріпатством,
як і колись зазнавала утисків православна церква.
При цьому польські можновладці відмовлялися від найменших поступок у визнанні за українцями їхніх прав.
Рішення сеймів позбавили православних брати участь у сеймових комісіях і трибуналах.
Сейм 1717 року
навіть уфалив закрити всі православні церкви. Православні епархії Селеміць перетворювалися на уніадські.
Зазнавала переслідувань і уніадська церква.
На західноукраїнських землях у Волинському воєводстві, північно-західних частинах Подільського та Київського воєводств
панщина сягала, залежно від розмірів земельної ділянки, від двох до шести днів на тиждень із волоки.
Зростало магнатське землеволодіння.
Та особливо тяжкі умови життя для українського населення складалися в господарствах,
що передавалися безпосередніми власниками на правах оренди третім особам.
Розміри всіх повинностей за таких обставин зростали в кілька разів.
Становище ускладнювалося й тим, що після ліквідації козацтва в країни було сили,
здатної очолити боротьбу українців за повновлення прав і вольностей.
Стихійними борцями за кращу долю стали гайдамаки.
характерними були соціальні вимоги. Даючись до стихійних протестів, гайдамаки виступали проти соціальної кривди,
зубожіння одних і необмеженого збагачення інших, принизливого кріпатства та обтяжливих повинностей.
Проте вже перше велике гайдамацьке повстання 1734 року під проводом Верлана зацвітчило,
що гайдамаків спонукало до боротьби усвідомлення панування одного народу над іншим.
Нова хвиля гайдамацького руху припала на 50-ті роки XVIII століття.
Численні загони гайдамаків захопили Умань, Вінницю, Летичів, Корсень.
Повстання сягнуло Галичини, Підляща та Білорусі.
У разі невдач повстанців відходили на територію Запоріжжя, у степелі Силівобережжя або Молдавії.
Туди ж пролягав шлях утікачів від Панської Сваволі.
Глави повстанців постійно поновлювалися, тому остаточно придушити гайдаматчину поляки ніяк не можна.
У 1768 році спалахнуло нове повстання, яке силою і розмахом перевершило всі попередні. То була Коліївщина.
Піднесення гайдаматського руху наприкінці 60-х років було зумовлено складною ситуацією на правобережжі.
Варшавський Сейм 1766 року виніс у фалу, за якою шляхтича, який обстоював права некатолицького населення, оголошували ворогом.
протистояння католиків і православних загострилося. У конфлікт втрутилася Російська імперія, яка через свого ставленника короля домагалася певних поступок диссидентам.
На початку 1768 року Міжріччю Посполитою і Росією було укладено трактат про зрівняння в політичних правах із католиками, православних і протестантів.
Той трактат залишився на папері, бо проголосити рівність було значно легше, ніж домогтися її втілення.
Частина польської шляхти і магнатів сприйняла польско-російський трактат як зазіхання на їхні необмежені права.
У лютому 1768 року у місті Бар було утворено Конфедерацію – військово-політичне об'єднання польської шляхти і католицького духовництва
для протидії будь-яким поступкам некатоликам у церковно-релігійному житті і для збереження необмежених привілеїв шляхетського стану.
Зібравши десятитисячне військо, Барська конфедерація розпочала свій похід правобережжям.
Переслідувані репресії зазнавали православні селяни, міщани, священники.
З жорстокістю придушувалися й найменші прояви протесту чи невдоволення.
Окрім того, конфедерати свавільно встановлювали податки, збільшували повинності на свою користь.
Навесні на правобережжі почало готуватися велике повстання.
У Голодному Яру біля Чегирина зібралося кілька сотень осіб, з яких почало формуватися велика етнічна культура.
повстанське військо. За козацьким звичаєм гайдамаки обрали собі полковника. Ним став Максим Залізняк.
Похід гайдамацьких загонів під проводом Залізняка розпочався у травні 1768 року.
Невдовзі повстанці визволили з-під польської влади Жаботин, Черкаси, Смілу, Корсунь, Богославу, Лисянку
та багато інших міст, містечок і сіл. Їхні лави невпинно зростали за рахунок по козачених селян і міщан.
На визволеній території скасовувалися панські повинності.
